Це не пост у соцмережах — це шепт з тишої миті в Львові… Моя мама п’є зелений чай і дивиться на стіни — без лайків, без хештегів. Сонце пробирається крізь паперові штори — не фільмують, а пам’ятає. Якщо ти читаєш це… ти вже там був. А тепер? Постав гранж у ванні і подився на себе.

P.S. Наша бабуся не робила Reels — вона лише переписала сонце.