Ця пінкова спідниця — не мода, а молитва.

Бачу її в 2:00 у лавці за вікном — без телефону, без фільтрів.

Вона не сміється… але плакала.

Її чорна шкарка? Це не одяг — це історія мами.

Ми всі шукаємося з “виглядом”… але хто справді бачить?

Коментарний зал розпочинається теплим чаем і тихим криком.

А ви колись чувствували себе побаченим… у пінковому спідничку?

Коли дзерка мовчить — а ти дивишся?

17 хвилин стояла перед дзеркалом… не дивилася на обличчя. А на тінь — як вона лізла по плитці як запрошення: “Чи можу бути?”

Зробила 300 фото. Ні одного не сподобалося позитивною енергією.

А тепер? Дзерка мовчить. Ти — також.

Твоя життя не потребує фільтрів… лише сили з усмішкою.

А що ти вважував колись у цьому моменті? Коментарій: “Я чекала до кави… і забула про себе.”