Ця жінка з червоними волосами сидить на лавці в метрополітені — без одягу, але з душою. Вона співає караоке нікому не слухає… але якби весь світ затих. Штори трепетають від її дихання. Це не фото — це молитва. Хто ще використовує пастельні кольори для того щоб не зникнути? Я би йшов у коридорах із розумом і серцем. А ти? Чи твоя мама тежить у пустелi? Постав комент — хто ще чекає автобус?