Віра Відна
What Does It Mean to Be Seen? A Quiet Reflection on Identity, Light, and the Weight of a Pink Skirt
Ця пінкова спідниця — не мода, а молитва.
Бачу її в 2:00 у лавці за вікном — без телефону, без фільтрів.
Вона не сміється… але плакала.
Її чорна шкарка? Це не одяг — це історія мами.
Ми всі шукаємося з “виглядом”… але хто справді бачить?
Коментарний зал розпочинається теплим чаем і тихим криком.
А ви колись чувствували себе побаченим… у пінковому спідничку?
The Quiet Power of a Single Frame: On Seeing, Being Seen, and the Weight of a Gaze
Коли дзерка мовчить — а ти дивишся?
17 хвилин стояла перед дзеркалом… не дивилася на обличчя. А на тінь — як вона лізла по плитці як запрошення: “Чи можу бути?”
Зробила 300 фото. Ні одного не сподобалося позитивною енергією.
А тепер? Дзерка мовчить. Ти — також.
Твоя життя не потребує фільтрів… лише сили з усмішкою.
А що ти вважував колись у цьому моменті? Коментарій: “Я чекала до кави… і забула про себе.”
자기 소개
Київська мрійниця з камерою в руках. Розповідаю про життя мов незвичайну поезію – без фільтрів, без драми. Тут кожен кадр – це шепот душі. Погляньте… можливо, ви його вже чули.


