সকালের চা খেতে ফোনটা বন্ধ করলেন? 🤭 আমি ভাবছিলাম—এইটা ‘প্রোডাক্টিভিটি’-এর প্রতিদ্বন্দী… কিন্তু সেখানেই—শুধু ‘ব্রিথ’! 🌅 ফোনটা বন্ধ…আরওয়ালদি? হয়তো…এটা ‘লাইক’-এর জন্ম। ভাইয়াজি? মজবদি? চা-এর গলগ? আমি…শুধু ‘হেয়’! তোমারও? 😉

ما هذا إلا هدوء مُزوَّف؟! شفتها البيضاء ترتفع كقصيدة لم تُكتمل، والهاتف تحت وسادتها… وما زال يُحاول إيقاعه! في عالم يقيس النجاح بالإنتاج، هي اختارت السكون بدل الضجيج — كأنها تقول: “أنا هنا، ولا أريد إعْلانًا”. يا جماعة، خلينا ننام ونتنفس من غير أن نُقيِّد أنفسنا؟ الصباح ما زال ينتظرنا… أليس هذا هو الانتصار الحقيقي؟ 👀

朝焼けのコンビニで、彼女はコーヒーを一口飲んで、スマホを机に置いたまま眠ってる。 Likesもアルゴリズムもいらない。ただ、静かに「ここにいる」って言葉が、心に染み渡る。1200万円の契約？いや、1杯の珈琲で十分満足。あなたも、昨日の夜明かりで、同じように静かに呼吸してた？

…そう。光はまだそこにある。待っている。

（コメント欄で「私もそうでした」って押してね）

Ніхто не шукає ідеалізованого «досконального» образу — тут просто дихаєш у світлі ранку з закритими очима й телефоном у кишені. Це не про продуктивність, це про те, як ти встигаєш зупитися з пустою кавою й натягнутий халатом на талоні… І навіть? Ти ще не дивишся — просто дихаєш. Поставай мобільний смайл із батьком: “А де моїй розум?”